Freitag, 29.03.2024, 14:47 Willkommen Гость | RSS
"Deutsche Jugend" Lemberg
Hauptseite | с. Розлуч, Турківський р-н, Львівська область. | Registrieren | Enter
» Menü

» Newsverzeichnis
Verein [16]
Projekte [5]
Lemberg [12]
Stipendien & mehr [107]
Im Netz findest du alles, du mußt nur wissen wo. Wir haben für dich mal ein wenig recherchiert und die wichtigsten Quellen zum Stipendium für dich herausgefischt; ganz nebenbei auch abseits des Internets.
Stipendien & mehr - Archiv [25]

Текст та фото Олени Крушинської (derevkhramy@ukr.net)

Джерело Дерев'яні храми України
© 2008, Olena Krushynska




Каплиця німецьких колоністів (пізніше - костел св. Франциска Борджія),
1901-1902
с. Розлуч, Турківський р-н, Львівська область.


Одна з найекзотичніших дерев'яних споруд України, цей костел майже нікому не відомий. Входить в число одинадцяти нині існуючих дерев'яних костелів Львівщини першої пол. ХХ ст.
Так само як каплиця в Язлівчику на Бродівщині - чи не єдиний існуючий представник костеликів модернових, так споруда в Розлучі - унікальний приклад одновежевих дерев'яних храмів німецьких колоністів в стилі неоґотики на теренах України.
Втім, через свій відносно молодий вік і "ненаше" походження костел не має статусу навіть пам'ятки місцевого значення, і коли завалиться, винних не буде. А його треба НЕГАЙНО рятувати від остаточної руйнації. Я намагатимуся "піарити" костел якомога активніше і намагатися привернути увагу до його критичного становища.
Хто чим може - допомагайте.

Про костел у Розлучі я писала у своєму путівнику "Сорок чотири дерев'яні храми Львівщини" та у статті "Небо на стелі" в рубриці "Дивні пам'ятки України" ("Міжнародний туризм", 2008, №1, с. 118); декілька фото опубліковано в альбомі "Україна-Польща: спадщина століть" (К: Грані-Т,
2007). При підготовці публікацій та цієї сторінки я користувалася матеріалами, люб'язно наданими архітектором Ольгою Мер'є, яка досліджує дерев'яні костелики і каплиці Львівщини. З листопада 2007 до лютого 2008 саме вона на замовлення Львівської ОДА виконувала інвентаризацію та паспортизацію 13 дерев'яних костелів області. В перспективі всі 13 мають внести до реєстру пам'яток архітектури України.

Наступний текст подається за матеріалами моїх статей, доповненими новими відомостями від Ольги Мер'є. 


           


За маршрутом Львів - Турка - Ужоцький перевал щодня їдуть з Галичини на Закарпаття або навпаки сотні автомобілістів. Просто на трасі лежить село Розлуч, що попереджає про своє наближення кольоровими бігбордами мотелів і турбаз. Скоро їх може стати не менше, ніж було на початку ХХ ст., коли Розлуч був знаним місцем літнього і зимового відпочинку  - тут діяло 14 пансіонатів, а у 1933 році був облаштований п'ятидесятиметровий природний трамплін.

Все занепало за радянських часів, до того ж Розлуч з околицями потрапив у прикордонну зону, аж ніяк не призначену для вільного відвідування. Нині нічого не заважає автотуристам відвідати дивну пам'ятку, яку відділяє від траси не більше двохсот метрів. Звернувши з траси праворуч сільською вуличкою, вони побачать стрімку вежу, гострий шпиль, стрілчасті вікна - це костел св. Франциска Борджія (за іншим варіантом - Борґяша), збудований у 1901-1902 рр.

Первісно дерев'яний храм в Розлучі призначався для німецьких колоністів-католиків з Швабії, які оселилися в селі близько 1780 р.; в 1903 р. їх налічувалось близько 230 осіб. Будову швабської каплиці в Розлучі було розпочато з ініціативи пароха з Турки отця Ігнатія Кулаковського, а фонди походили із збірок вірних і від товариства "Boni Pastoris" ("Добрий Пастир"). Храм освятили у 1902 р. В 1917 р. конфісковано два з трьох дзвонів. В 1917-1919 рр. для каплиці виконано новий "одяг", а в 1935 р. - дзвони. У 1933 р. прибудовано захристію, що видозмінило первісне планувальне та об'ємно-просторове вирішення, а в 1937 році каплиці надано статус філіального костелу турківської парафії.
Після другої світової війни костел використовували як колгоспний склад штучних добрив. Близько 1976 р. храм пристосовано для зберігання збіжжя, запроваджено тимчасові комірки для зерна. Від 1994 р. тривають намагання передання його римо-католицькому костелу, як філії відродженої парафії в Турці.

Костел в Розлучі - один з небагатьох об'єктів, що збережений у первісному вигляді, з автентичними елементами. Неоготичні деталі, виконані в дереві, мають чудернацький вигляд, а ганок із різьбленими деталями явно запозичений з "ізбушкі на курячих ніжках".

Але найбільша екзотика чекає всередині. Стіни і стеля пофарбовані у жовтий, блакитний та синій кольори. А зі стелі вниз спрямовані десятки... червоно-золотих дерев'яних вістрь, чимось нагадуючи китайські декорації.



Правильно ця стеля з вістрями називається так:
"поліхромовані гостроколи склепінчастого перекриття інтер'єру"


На думку Ольги Мер'є, їхня поліхромія може бути зумовлена народними повір'ями. І найкраще це видно на стелі, що символізує небо:"Небо створив Бог для мешкання свого разом з ангелами. Небо - синій дах в захмарному просторі... Зірки - це ангели, що сидять на сходинках неба із запаленими свічками в рука. Зірки - це душі людей. Зірки - це палаючі свічі." Це читаємо у книжці П.Чубинського "Ангели на сходах неба. Народні повір'я і забобони". На темно-синій стелі розлуцького костелу зображено зірки та херувимів.
Тільки вдома, на максимальному збільшенні фотографії стелі,
мені вдалося краще розгледіти отих херувімів. Кидається в очі відмінність між розмито-плямистою фарбою на стелі і личками ангелів. Таке враження, що вони
наклеєні зверху, як аплікація. Може, так і є?


        


Ще більш влучна цитата стосується блискавки, яка "показується людям самим Богом для того, щоб вони завжди пам'ятали, що на небі є Бог. Блискавка - це справжнє небо, котре Бог показує в мить свого гніву. Запевняють, що це небо відкриється перед страшним судом". Чи не цим погрожує нам зі стелі гострокіл червоного кольору, що віддалено нагадує блискавку, як її зображують на малюнках?



До глибини душі нас дивує не лише сам костел, а й ставлення до цієї унікальної споруди.
Старші люди ще пам'ятають, як до храму ходили німці і поляки, з Турки приходив католицький священик, але перед Другою світовою війною все припинилося. Тепер костел зовні виглядає надзвичайно, але якщо підійти ближче, вжахають його зогнилі опорні колоди, діри у стінах, вивалене з підмурків каміння. Двері буквально висять на одвірку, лишаючи прохід вільним для всіх бажаючих.
Як довго ще простоїть споруда, що так ефектно вписується у ландшафт карпатських передгір'їв? Для місцевих мешканців це "не наше", польське. Поляки ж пропонували свою допомогу у реставрації кілька років тому, але їхні наміри, як водиться, наштовхнулися на байдужий бюрократичний бар'єр. Парадокс полягає в тому, що костел, подібних до якого в Україні наразі не лишилося, через свою "молодість" і "чужорідне походження" взагалі не має статусу пам'ятки, хоча б місцевого значення. Отже, коли одного дня він впаде, винних не знайдеться...


     


     


Тепер - суто науковий, беземоційний опис архітектури костелу та його сучасного стану, складений Ольгою Мер'є:

Храм розташований в історичному центрі села (оскільки, в малих німецьких колоніях під храм відводили одну з центральних ділянок у поселенні з обов'язковою орієнтацією його вівтарної частини на схід (з незначним відхиленням на північ або південь)) - на пагорбі, над південним берегом потоку. Вівтарем зорієнтований на південний схід.
А завдяки стрімкому неоґотичному завершенню вежі, об'єкт є домінантою в навколишньому середовищі. Розпланувальна система села - ландшафтна.

Первісно навколо храму був цвинтар, огороджений плотом (тепер на цій території - сільська забудова), а біля головного входу була Різьба Матір Божа - кам'яна, на стовпі, напевно "народна" (втрачена). Тепер територія навколо святині не впорядкована, обмежена із заходу - потоком та центральною вулицею села - вул. Шевченка, з півночі та сходу - садибами, з південного заходу - стежкою та потоком від території дерев'яної початкової школи. Ліворуч від головного входу до храму росте старий ясен. Загалом, територія поросла травою.

За типологією - сакральна споруда. Загальні розміри об'єкта - 18,86 х 8,57 м; висота - 19,44 м. Храм дерев'яний, зрубної конструкції ("у ластівчиний хвіст"), верхній ярус вежі - каркасної, ззовні шальований; на кам'яному підмурівку. Тип перекриття - дерев'яні балкові. Тридільний в плані - з видовженою навою (однонавовий) та вужчим гранчастим вівтарем, зверненим на південний схід. З півночі до вівтаря прилягає прямокутна захристія (добудована у 1933 р.), всередині декорована багатопрофільованим карнизом. Вхідний отвір та вікно до захристія - прямокутні. З заходу до костелу примикає крухта (притвір), над якою здіймається квадратна в плані двоярусна вежа. Головний вхідний отвір притвору - прямокутний, завершений уступом, в профільованому обрамуванні. Над ним - двосхилий дашок, опертий на кронштейни, декорований гостроколами, а вище - кругле вікно.
Другий ярус вежі з віконними отворами з лучковим завершенням, що замикаються віконницями; завершує його багатопрофільований карниз, над яким чотири щити, оздоблені псевдомасверковим декором, що складається з мотивів чотирилисника, а також високого восьмигранника між ними, звінчаного хрестом. На чотирьох щитах завершення вежі, на дашку над входом до нави та даху нави - металеві хрести. Над навою дах двосхилий, над вівтарем - п'ятисхилий, над захристієм - трисхилий. Усі дахи вкриті бляхою. Стіни екстер'єру членує горизонтальний пояс на рівні 0,92м над відміткою ±0,000м.

Стіни інтер'єру горизонтально почленовані завдяки пофарбуванню. Наву та вівтарну частину розмежовують широка "веселкова" балка і балюстрада. Музичний хор - дерев'яний, доступний стрімкими сходами. Нава і вівтар перекриті склепінням із багато різьбленими поліхромованими гостроколами. В захристії і крухті - пласкі стелі. Вікна - прямокутні, замкнені гострим луком (у вівтарі вужчі, ніж у наві), по два в стінах нави і по одному в стінах вівтаря, верхніми рівнями врізані в підсклепінну фасету. Вікна мають пласке обрамування. В західній стіні - два круглі віконечка; на осі апсиди також віконце з псевдомасверковим декором у формі чотирилисника. Вище, на крайніх фрагментах східної нави є два круглі вікна.

Наявність творів мистецтва та їх опис:

Дерев'яна різьба: гостроколи головного порталу та склепінчастого перекриття інтер'єру (поліхромовані); хорів; проповідальниці (дерев'яна, поліхромована, кош - восьмигранний, низом багатопрофільований "плетінками" у формі простих масверків); балюстрада між навою та вівтарем. 

Поліхромія інтер'єру - стилізована, характерна для храмів німецьких колоністів.

Головний вівтар. ХVІІІ ст. Дерево, столярська робота, різьблення, золочення. Висота - бл. 3,5 м. Походить з іншого римо-католицького храму. Типовий витвір львівської або перемиської шкіл другої половини ХVІІІ ст. Виконаний у стилі бароко. Композиційним акцентом виступає заглиблена ніша з вівтарним образом (тепер втраченим), виділена значними виступами бічних крил вівтаря, оформлених спареними пілястрами та золоченими колонами. Верхню частину вівтарної конструкції оформлює розвинений профільований антаблемент з типово бароковим завершенням. Крім вівтарного образу - Серце Ісуса, втрачені всі скульптурні елементи та різьблений декор. Стан твору незадовільний.

Сповідальниця - дерев'яна.

Втрачені: кам'яна скульптура - Матір Божа на стовпі, напевно - витвір народного митця, що знаходилась біля головного фасаду; дерев'яні скульптури з інтер'єру - св. Тереза та Христос у гробі; образи (11), з них - один великий (олійний, на полотні) і 10 старих на папері; дзвони (2): а) вагою 32 кг, ще з періоду до І світової війни; б) вагою 21 кг, фундований Ігнацієм Хеуґером, напевно 1934 р.



Фасади. План. Обміри та креслення виконані О. Мер'є, 2003 р.


АНАЛОГИ:
Окрім костелу в Розлучі, в Перемиській дієцезії були зведені ще два дерев'яні неоґотичні храми: один збережений - у Вовчому (1900 р.), а один розібраний 1946 р., відомий лише за виглядом екстер'єру - в Сянках (зведений перед 1907 р.). Аналогами цих святинь були три відомі храми німецьких колоністів на теренах сучасної Івано-Франківської області у: с. Боднарів Коломийського р-ну - дерев'яний костел Пресвятого Серця Ісуса кінця 80-х років ХІХ ст., згорів у 40-х рр. ХХ ст.; с. Підмихайля Калуського р-ну - дерев'яний костел 1880-1881 рр., освячений 1882 р. під титулом св. Архангела Михаїла, згорів у 80-х роках ХХ ст.; обидва зведені старанням о. Адальберта Кляйна; смт Вигода Долинського р-ну Івано-Франківської обл. - дерев'яний костел Божого Тіла (1900 р.), арх. Юзеф Вехрштайн зі Старого Мізуня. 




ДЕРЕВ'ЯНІ ОДНОВЕЖЕВІ ХРАМИ НІМЕЦЬКИХ КОЛОНІСТІВ ГАЛИЧИНИ У:

а) с. Підмихайля Калуського р-ну Івано-Франківської обл. (1880-1881 рр.), фото 30-х років ХХ ст.;
б) с. Боднарів Коломийського р-ну Івано-Франківської обл. (кінця 80-х років ХІХ ст.),
фото 30-х років ХХ ст.;
в) смт Вигода Долинського р-ну Івано-Франківської обл. (1900 р.);
г) с. Вовче Турківського р-ну Львівської обл. (1900 р.), фото О. Мер'є, 2007 р.;
д) с. Сянки Турківського р-ну Львівської обл. (перед 1907 р.), архівні фото.

Література:
1. Гайда Ю., Шуптар В. Турківщина: історія населених пунктів. Монографічний опис. - Ужгород: Патент, 2002. - с. 454.
2. Мер'є О. Дерев'яні костели Львівщини першої половини ХХ ст. // Вісник Укрзахідпроектреставрації, 2005, число 15, С.54-61
3. Мер'є О. Архітектура дерев'яних храмів німецьких колоністів Турківщини поч. ХХ ст.// Вісник НУ "ЛП" №585. - Львів, 2007. - С. 91-96.
4. Quirini-Poplawski R. Kosciol filialny p.w. Sw. Franciszka Borgiasza w Rozluczu.// Materialy do dziejow sztuki sakralnej na ziemiach Wschodnich dawnej Rzeczypospolitej. Redakcja naukowa Jan K. Ostrowski. Czesc I. Tom 5. Koscioly i klastory rzymskokatolickie dawnego wojewodztwa Ruskiego. - Krakow: Miedzynarodowe Centrum Kultury w Krakowie, 1995.- S. 135.
5. Ruszczyk G. Drewniane koscioly w Polsce. Tradycja i nowoczesnosc. Warszawa, Instytut Sztuki Polskiej Akademii Nauk. 2001. - S. 74.
6. Slownik geograficzny krolewstwa Polskiego i innych krajow slowianskich. T. ІХ. - Warszawa, 1888. - S. 839-841.



Фото Олени Крушинської, березень 2007 р.:

Джерело Дерев'яні храми України


        


     


Інтер'єр:


     

     




» Einloggen

» Suche




» Національна ”гаряча лінія” по запобіганню торгівлі людьми > > > > > > 8 800 500 22 50



» Statistik



I made this widget at MyFlashFetish.com.


Mit dem Urteil vom 12.05.1998 hat das Landgericht Hamburg entschieden, dass man durch die Ausbringung eines Links die Inhalte der gelinkten Seite gegebenenfalls mit zu verantworten hat. Dies kann, so das Landgericht, nur dadurch verhindert werden, dass man sich ausdrücklich von diesen Inhalten distanziert. Wir haben auf unseren Seiten Links zu anderen Seiten im World Wide Web gelegt. Für alle diese Links gilt: Wir erklären ausdrücklich, dass wir keinerlei Einfluss auf die Gestaltung und die Inhalte der gelinkten Seiten haben. Deshalb distanzieren wir uns hiermit ausdrücklich von allen Inhalten aller gelinkten Seiten auf unserer Homepage und machen uns diese Inhalte nicht zu Eigen. Diese Erklärung gilt für alle auf unserer Homepage angezeigten Links und für alle Inhalte der Seiten, zu denen Links führen.


Copyright MyCorp © 2006